Рольові ігри

A role-playing game (RPG; often roleplaying game) is a game in which the participants assume the roles of fictional characters. Participants determine the actions of their characters based on their characterization, and the actions succeed or fail according to a formal system of rules and guidelines. Within the rules, players have the freedom to improvise; their choices shape the direction and outcome of the game.

Поговоримо про людей?..

Нас штампує система. Вона нагадує гігантську павутину з думок, традицій, звичаїв, культур, вона і є цивілізацією. І кожне нове життя у ній - це ще одна частинка цієї павутини. У кожного своя доля, свій шлях, своє місце у цьому розмаїтті ситуацій. І проблема в тому, що абсолютна більшість так званих "пересічних громадян" навіть і не збиратиметься рухатись, вовтузитись у цій павутині. Вони будуть лише набухати з кожним роком, перетворюватись у кокон, сліпо слідуючи своїй володарці - Долі, яка, за їх запевненням, уже все давно вирішила, і немає сенсу трястися.

"А для чого то мені, мені і так добре"
"Я добре живу - маю роботу, зарплату отримую щомісяця, скоро кредит за машину виплачу"
"А, аби туди поїхати, треба гроші. Я краще вдома посиджу, в ресторан схожу"

Чи часто вам доводиться чути такі фрази? Мені, на жаль, так. І вони сіють в мені зневіру до навколишніх людей, бо я бачу, що всі вони втопилися у своїй павутині, і не бажають чогось більшого. Що може бути краще стабільності? Напевно, лише абсолютне щастя, яке трапляється вкрай рідко. Але чи змогли б ви пожертвувати чимось заради його досягнення?
Поставлю питання не так: чи задоволені ви своєю роллю у суспільстві? Роллю у свій цій системі?
Я - ні. Лише нещодавно зрозумів, що я не хочу бути простим ґвинтиком. Не хочу виконувати чиюсь волю і сидіти склавши руки, піддавшись усталеним нормам і традиціям. Для мене вони стали міфом. Що треба сидіти, та чекати свого зоряного часу. Сидять лише квочки на яйцях, але й вони генетично забезпечені успіхом. А людині, якщо вона хоче чогось більшого, так як я, треба рухатись. Рухатись таким кроком, аби гори можна було переступити за раз, а море було по кісточку.
Життя одне і не надто довге, аби розмінювати його на роль "пересічного".
Треба використовувати всі можливості, кожну деталь, аби досягти чогось більшого.
Кар"єра простого офісного робітника, що прозябає дні у душному кабінеті, перебираючи гори паперів; вантажника, що обливається потом та недосипає через нічну зміну; журналіста, що пише нікому не потрібні банальності для кишенькової газети районного масштабу; лікаря, що вже забув, як діагностувати нежить, зате знає, як виписати лікарняний; чиновника держадміністрації, що рахує хабарі за землю - це все не для мене.
Втім, хтось повинен виконувати і таку роботу. А хтось може змінити світ на краще. Покликання.
Не треба бути дуже багатим або ж занадто розумним, щоб змінити світ. Треба лише цього захотіти. Вирватись із павутини буденності.
А якщо ні - то залишайся і далі на своєму місці, керуючись долею. І, що найцікавіше, такі люди ні про що не шкодують - адже їм цього достатньо - жити своїм тихим, розміреним життям. Вони задоволені своєю роллю. І я радий за них, хоча інколи така повсякденність дратує.
У кожного своє призначення, кожен герой свого роману. Але я не хочу, щоб мій роман був загублений серед мільярдів інших.
Я прагну чогось більшого. І буду робити все, аби це більше настало. А ви?..

Плутоній

І знову про колажі.
Шось сьогодні настрій такий - колажі робити. Ось ще один, пародія на нашого славного парубка Арсенія.
http://hwc.com.ua/2009/07/plutonium/

Думаючи про владу...

Ось, яка прекрасна апокаліптична картина відвідала мене нещодавно. Колаж вийшов не надто сильний за якістю, зате якраз те, чого я хотів.
Цитата з картинки на Укрбаші

Вечір Вікіпедії. Авіакатастрофи+Кеннеді+Гагарін

Чи знали ви, що:

• під час Другої Світової війни Джон Кеннеді служив капітаном на торпедному катері. Японський есмінець протаранив судно навпіл, Джон сильно травмував спину, але врятував 11 з 13 своїх моряків
• опісля травма суттєво підірвала здоров"я Кеннеді, доповнивши проблеми з травленням та хворобу Аддісона; іноді перед прес-конференціями йому доводилось колоти анестезію
• один з двох аеропортів Нью-Йорка носить його ім"я - JFK
• до наших днів з чотирьох дітей Кеннеді дожила лише дочка Кароліна - двоє померли невдовзі після народження, син Джон-молодший - загинув разом з жінкою та її сестрою в авіакатасрофі у 1999 році

Авіакатастрофи:

• найбільша в історії громадянської авіації катастрофа трапилася 27 березня 1977 року на острові Тенеріфе, де в результаті зіткнення двох Боїнгів загинуло 583 чоловіка. В цей же день в іншому аеропорті в цьому регіоні було здійснено теракт, де ніхто не постраждав. В результаті аеропорт Лос-Родеос виявився перевантаженим. Обом літакам не вистачило 10 секунд або одної словесної команди для уникнення катастрофи
  
• відомо лише 4 випадки успішного (з рівнем смертельності 0%) приводнення пасажирського літака. Один з них трапився 15 січня 2009 року, в Нью-Йорку Airbus A320 приводнився на Гудзон. 1963 в центрі Санкт-Петербургу на Неву приводнився Ту-124.

Гагарін:

• тривалість польоту в космосі - 108 хвилин
  
• першими людьми, які зустріли першого в історії людства космонавта на землі після приземлення, стали жінка лісника Ганна Тахтарова та її внучка Рита
• в рамках своїх зарубіжних візитів Юрій Гагарін відвідав 30 країн
• конкретні причини гибелі - досі неоднозначні та невідомі
  

Зекономили на людях

Поки ці державні виблядки замовляють собі суперсучасні літаки для закордонних поїздок, розїжджають на шикарних автомобілях, придбаних за державний кошт - за гроші простих громадян, українські студенти залишаться без стипендії. Таке право буде надане лише відмінникам, дітям-сиротам, інвалідам та дітям з малозабезпечених сімей. Прийнявши ці зміни у новому законі, уряд збирається зекономити кошти бюджету.
Так, вони зекономлять.
Але це їм обійдеться дорого. Більше мільйона студентів, що зараз навчаються у ВУЗах України (хоча й не всі з них на держзамовленні), не простять і не забудуть цього.
Бачте, на стипендії грошей вже нема. Бо невідомокудидітий кредит від МВФ просрано, проїдено, або ж заткнуто пащу ненажерливих потопаючих банків.

Країна повинна знати своїх "героїв" в обличчя. Автор запропонованого законопроекту - радник міністра освіти, Дмитро Кульбаба. Дивовижно, як іноді під такими невинними прізвищами ховаються розумники-у-владі.

Пенсіонери, співчуваю, ви - наступні, на кому будуть економити.
Запам"ятайте найважливіше - влада буде економити на всіх. Окрім себе.

Дурні

Я не перестаю дивуватися, наскільки ж багато на світі ще є дурних людей.
Ні, не зовсім тупорилих, котрі уявлення не мають про світ (але і такі часом трапляються), а саме звичайних дурнів.
Котрі час від часу, а то й частіше, задають ідіотські питання, відповіді на які є очевидними, і які просто виводять із себе своєю безневинною дурістю, котра притаманна дітям дошкільного віку.
Часто поряд з дурістю буває крайня нерішучість, особливий випадок. За питання типу "А небо синє, так?" (на котре обов"язково очікується відповідь); "А що буде, якщо я ..." "А що буде, якщо натиснути цю кнопку?" хочеться без попередження давати по морді - за дурість і зіпсовані нерви. Я думаю, у 20 років вже треба мати досить здорового глузду та розуму, щоб почати виводити власні висновки, та навчитись пробувати хоч щось робити навмання, методом проб і помилок. Таким людям буде дуже важко змінюватися під впливом обставин - бо вони просто не знають, що можна зробити будь-який крок у темряву, поклавшись на власний розум або інтуїцію. І я не можу зрозуміти, звідки у зрілих людей трапляється такий ідіотизм.
Так, це можна простити, ссилаючись на дурість, але ж іноді так хочеться процідити нехороші слова в їхню сторону. А вони образяться, бо не знатимуть, у чому винні. Вони ж дурні!

Термінатор 4: спасіння не буде

Ходив сьогодні на Термінатора 4.
Так хотів піти, що жах. Хотілося побачити, чого ж там начаклували кінофокусники.
Як виявилось - можна було не поспішати. Мало того шо перед сеансом о 12:30 заледве зібралась група людей (якщо менше 5 чоловік - сеансу не буде; зранку ми були перші - дивно чому у такий погожий день ніхто не приходив у кінозал), так ще й кіно виявилось фуфлом.
Як влучно зауважили в рецензії на Кіноблозі, якби історія оповідалася лише в стилі роад-муві з Маркусом, то все ще куди не йшло. Але як тільки він зустрівся з Джоном Коннором - почалася сюжетна каша, на фоні якої сексапільна убивця з третьої частини - просто верх розуму.
Під час перегляду фільму іноді складалося враження, що ти дивишся Війну світів Стівена Спілберга (коли людей збирали транспортники), Трансформерів Майкла Бея (а як інакше назвати ті мотоциклетні штуки), або ж ще гірше Місію нездійсненну.
Чудово також характеризує фільм одна репліка, яку я почув із задніх сидінь:

- А что, Шварца не будет?
- Нет.
- Бляяя!..

А бачили б ви той зал, коли гола електронна лялька Шварценеггера виходить із ліфта! Оплески, сміх, хапання за животи - не кіно, а фарс, трагікомедія.
Численні сюжетні ідіотизми, надживучість людського тіла, та чудові умови проживання повстанців лише доповнили негативну картину.
Звісно, не все так погано. Фільм цілком "захавається" всім. Однак як продовження великої історії його розглядати не варто. В четвертому Термінаторі нема глобальних питань, герої не думають, що буде в майбутньому, що буде з ними - вони лише тупо діють, виконуючи власні вказівки - і цим навряд чи відрізняються чимось від роботів...

Moving to free. Step back

Avast! Home Edition не виправдав своїх позитивних рецензій - вірусняки, що засіли в мене, він знаходив, але так само, як і Касперський, не міг їх видалити. Тому від сьогодні він випарувався, поступившись... платному Eset NOD32.
Будемо пробувати, як поведе себе цей антивірус.

До теми

"Переконаний, що завдяки створенню "широкої коаліції" в парламенті Україна швидко опиниться в Європі, ну принаймні її населення, якщо просуватись організовано і малими групами."
(с) yusov

Віля Тимошович - наш кандидат

Дарагая страна!
Шановні грамадяни!
Таржествєнно агалошую пра те, що симбіоз двух найбільших палітичних партій в Україні завершено. Тєпєрь ми спасобни на великі кааліційні справи.
Ось що ми вам абіцяєм на етот год:
- покращення життя іщьо вчора
- український прарив у всіх містах!
Паспішайте сматрєть, как міняється країна. Пряма на ваших глазах!
Щиро ваш, Віля Тимошович.