Дурні

Я не перестаю дивуватися, наскільки ж багато на світі ще є дурних людей.
Ні, не зовсім тупорилих, котрі уявлення не мають про світ (але і такі часом трапляються), а саме звичайних дурнів.
Котрі час від часу, а то й частіше, задають ідіотські питання, відповіді на які є очевидними, і які просто виводять із себе своєю безневинною дурістю, котра притаманна дітям дошкільного віку.
Часто поряд з дурістю буває крайня нерішучість, особливий випадок. За питання типу "А небо синє, так?" (на котре обов"язково очікується відповідь); "А що буде, якщо я ..." "А що буде, якщо натиснути цю кнопку?" хочеться без попередження давати по морді - за дурість і зіпсовані нерви. Я думаю, у 20 років вже треба мати досить здорового глузду та розуму, щоб почати виводити власні висновки, та навчитись пробувати хоч щось робити навмання, методом проб і помилок. Таким людям буде дуже важко змінюватися під впливом обставин - бо вони просто не знають, що можна зробити будь-який крок у темряву, поклавшись на власний розум або інтуїцію. І я не можу зрозуміти, звідки у зрілих людей трапляється такий ідіотизм.
Так, це можна простити, ссилаючись на дурість, але ж іноді так хочеться процідити нехороші слова в їхню сторону. А вони образяться, бо не знатимуть, у чому винні. Вони ж дурні!