субота, 26 грудня 2009 р.

Антипатріотизм

Надзвичайно жалюгідно виглядають сайти та проекти в інтернеті, які використовують якісь західні або російські моделі для того, щоб побудувати щось своє.
Наприклад.
Популярний вислів "український Хабрахабр". Мене неодноразово питали, "ну коли ж ти, Сергію, зробиш вже український Хабрахабр". В мене є зустрічне питання - а для чого? Кому це потрібно, якщо вже є один Хабрахабр? Вибудовувати ідею свого проекту лише на тому, що він український, або ще гірше - україномовний, і саме за це треба ним користуватись - одна з найбільших дуростей у світі.
Ніхто не прийде до вас тільки тому, що ви українські. Що ви такі щирі патріоти, і робите все для розвитку вітчизняного інтернету, в той час як інші "зрадники та волоцюги" сидять на закордонних сайтах. Це не патріотизм, це ідіотизм.
Ще один приклад - twit.com.ua (нічого особистого, хлопці, без образ), який іменує себе "першим в Україні сервісом мікроблоггінгу". Одне діло дурити відвідувачів, але себе? Себе чому не шкодуєте? Ви ж прекрасно знаєте, що ви ніякі не перші, а лише банальна копія популярного західного сервісу, яка була створена з надією на мегапопулярність і мегаприбутки.
Одумайтесь і не робіть дурниць.
Щоб завоювати популярність та дохідність, не треба українізовувати велосипед. Придумайте унікальну ідею, яка вирішує якусь проблему. Якщо вона буде вдалою, то не матиме значення, українська вона чи румунська.

Все, тепер можете кидати помідорами.

субота, 19 грудня 2009 р.

Задамо питання Президенту

Українська Правда разом з кампанією Новий Громадянин проводить збір запитань, які будуть задані новому Президенту України.
Я думаю у кожного таких запитань назбирається маса, в тому числі і у мене.
Я вже додав на сайт акції кілька питань, які мене дуже турбують.
Одне з них сподобалось людям настільки, що навіть було на першому місці за популярністю.
Чому в Україні зараз реальніше скоріше вмерти, ніж назбирати грошей на квартиру?

Реально, я не знаю, на якій роботі треба працювати, аби хоча б за 10 або 20 років безупинної праці назбирати необхідні кошти на купівлю квартири (про будинок мовчу), і при цьому ще й шось їсти і у щось вдягатися.
Я не знаю, хто стане новим Президентом, але так само не знаю, чи вирішиться це питання у найближчі роки.
Якщо ця проблема знайома вам - то ви можете підтримати моє питання, натиснувши на кнопку на цій сторінці.
Там багато гідних питань, які не байдужі українцям. Хто займеться їх вирішенням?

четвер, 17 грудня 2009 р.

Підсумки 2009

Наприкінці року українською блогосферою прокочується естафета - кожен бажаючий простим списком підсумовує рік, що минув. Ось, наприклад, мій минулорічний список, а ось і позаминулорічний.

2009:

досягнення року - досягнення кількох важливих особистих цілей, запланованих минулого року; близьке розуміння того, де і ким я хочу бути в майбутньому
подія року - Lviv Twevent #3
настрій року - де би потусити?)
зустріч року - маса прекрасних людей з Lviv Twevent та Educamp Kyiv; розвіртуалізація з @nadia_balovsyak, @wedmid, @maksm, @alligatorsoul і не тільки)
геморой року - тупі справи на роботі
країна року - Україна
місто року - Львів
слово року - твіттер
подорож року - Educamp Kyiv 2009
веб-сервіс року - Twitter
колір року - фіолетово-рожевий
запах року - нема
новина року - я буду писати для watcher.com.ua
ржач року - The Big Bang Theory. Бугагашеньки :)
книга року - Метро 2033, Артем Глуховський
фільм року - Вавилон (Babel)
група року - На Відміну Від
пісня року - Boom Boom Pow
жах року - зйомна квартира; проблеми зі здоров"ям; зимова сесія 2008-2009
кафе року - Пузата Хата
напій року - персиковий сік
їжа року - борщ український

кохання року - нема

транспорт року - таксі
бренд року - Twitter
антилюдина року - зведений образ українського політика
покупка року - нема
Мрія на наступний рік - звільнитись з конченої роботи і влаштуватись на ту, яка подобається; поправити здоров"я; поїхати деінде, ніж Київ чи Львів; приступити нарешті до вивчення англійської мови.

Висновки, зроблені з цього року:
За цей рік я почав інакше дивитись на світ. Я дуже радий, що нарешті дійшов до розуміння безперспективності своєї теперішньої роботи, і поняв, як я її ненавиджу. Я звільнюся звідти якнайскоріше.
З розчарувань - хіба те, що повз мене за другу половину року пролетіло кілька дуже цікавих пропозицій, як роботи, так і в плані конференцій або стажувань. Всі вони вимагали мою присутність у Києві, чого я собі зараз не можу дозволити.
Ще одне велике розчарування - люди, що мене оточують. Один за одним, вони зникали для мене як адекватні особистості. Через утворений штамп таке враження одразу накладалося і на інших людей у цьому регіоні - і на жаль, таке судження часто бувало правдивим... Дуже мало стало людей, з якими можна цікаво провести час. І навпаки, дуже багато стало тих, поряд з якими ти деградуєш.

Я зараз не там, де би хотів бути, не з тими, з кими хотів би бути, і не той, ким би хотів бути. Я виправлю це у найближчому майбутньому.

Естафету передаю Надії, Ярославу, Ярославу, Тарасу, Петру, та всім іншим, хто зараз це прочитав.