пʼятницю, 2 квітня 2010 р.

Без життя

Планета клекотіла. Вогняні стовпи здіймалися високо в небо, парували океани. І в цьому безмежному коловороті подій маленька літаюча тарілочка, що самотньо летіла над землею, виглядала як мураха. Зайнявся ранок, ядучо-червоного кольору сонце здійнялося десь над горизонтом, освітивши поверхню Землі – кам'яну пустелю. Тарілка на хвильку зависла у повітрі, ніби роздумовуючи, а тоді скромно сіла на кам'янистий уступ поблизу моря. Відкрилася верхня кришка апарату, і з нього вилізли два створіння, абсолютно однакові за зовнішністю. Здавалось, цілком нормальні створіння, як на таку пустельну місцевість, - дві кінцівки зверху, дві знизу, і голова. Та й хто міг щось заперечити щодо зовнішнього вигляду незнайомців? Земля була порожня, без єдиної травинки, без ані найменшої водорості чи навіть інфузорії-туфельки. Нікого тут не було. Лише камінь, гори, вода і вулкани. Без життя.
Прибулець обережно висунув голову з тарілки, немовби принюхуючись, але одразу ж поспішив вилізти, бо знизу його уже штовхав інший.
- Що ти там ще нюхаєш? Тут нічого цікавого нема! – сердито буркнув той. Вони вже впевнено стояли на ногах, хоч і досі похитувались від перенесеної подорожі. Їхні гладкі тіла, без найменших слідів волосся, ласкаво обдував морський бриз. Позаду, десь за сотні кілометрів, гуркотіли вулкани.
- Ну що? – запитав перший прибулець, піднявши свою довгу трипалу руку.
- Не знаю, - задумався інший, кліпаючи синіми очима.
- Я думаю, підходить – вода є, що ж іще потрібно?
- Ну тоді давай, виймай! – сказав другий першому, і той швиденько поліз знову у тарілку, а вже за кілька хвилин виліз, тримаючи в руках малесеньку капсулу розміром з олівець.
- Висипай, - урочисто промовив другий. Перший ще раз задумливо поглянув на море, що здіймало пінисті хвилі, а тоді відкрутив кришечку капсули і щосили жбурнув її у воду. Капсула легко полетіла у напрямку моря, хоч воно й було далеченько. Певно, незнайомці володіли хорошою силою.
- Все, - мовив перший. Куди далі?
- Е-е… Давай на Центавру! – ледь посміхнувся другий, і за мить вони обоє залізли до тарілки. Та загуділа, закрутилась, і понеслась у безвісті космосу, не залишивши на землі і сліду свого перебування. А маленька капсула відкрилась, і на Землі вперше з'явилось життя…

26 травня 2006 року, Сергій Пішковцій (с)

2 коментарі:

PWR сказав...

Дякую за класне, коротке але позитивне оповідання!

Ivan 'Vano' Kucherenko сказав...

Цікаво ;)