вівторок, 21 липня 2009 р.

Прикінцеволітня депресія

Вона почалась.
Як тільки літо перевалює за свою середину, вона починає давити на мене своєю невизначеністю.
Вона - прикінцеволітня депресія, так я її називаю.
Здається, що попереду немає нічого, попереду лише кінець, і ти цьому ніяк не зарадиш. У голові виникають образи з минулого, ти згадуєш хороші моменти життя, а депресія шепоче на вухо: "Ось бачиш, такого більше не буде". Ти сумуєш за тим, що не встиг зробити і виниш себе у недостатній рішучості в потрібні для цього моменти.
Неосяжна самотність огортає тебе і душить, особливо після обіду. Дні розтягуються у вічність, випалюючи твій мозок шаленим сонцем. Починає здаватись, що разом з кінцем літа настане кінець року, кінець вічності. А те, що буде далі, лякає тебе ще більше, ніж те, що є насправді.
Головне - триматись. Не піддатись цьому. Розбавити буденність яскравими спогадами.
Я спробую.

1 коментар:

salamaha сказав...

Добрий вечір! Я сьогодні зробив блог.. і випадково нарапив на ваш.. Піскажіть як його розкрутити? В вас я бачу непогано виходить..