неділя, 19 вересня 2010 р.

неділя, 22 серпня 2010 р.

Твіема

Минають дні, минають ночі
Старенький браузер ще скрегоче
Вантажить милі аватарки
А на бекграунді синіють хмарки.
---
Куди поділися усі
Мої реплаї і пости?
Десятки висловів у фаворитах,
Думки яскраві у цих твітах.
140 символів - це наш
окремий мікро-укрбаш.
Ми в ньому лаємось, сміємось
Читаєм всіх та пишемо реплаї.
До когось кожен раз вітаємось,
а когось тихо зневажаєм.
На мікровідстані до нас
живуть політики й зірки
Мабуть, це наш останній шанс
заглянути у їх світи.
Мільйони й тисячі людей
сидять у Твіттері тепер.
Закрились тисячі дверей,
Мабуть, цей світ уже помер?

пʼятниця, 2 квітня 2010 р.

Без життя

Планета клекотіла. Вогняні стовпи здіймалися високо в небо, парували океани. І в цьому безмежному коловороті подій маленька літаюча тарілочка, що самотньо летіла над землею, виглядала як мураха. Зайнявся ранок, ядучо-червоного кольору сонце здійнялося десь над горизонтом, освітивши поверхню Землі – кам'яну пустелю. Тарілка на хвильку зависла у повітрі, ніби роздумовуючи, а тоді скромно сіла на кам'янистий уступ поблизу моря. Відкрилася верхня кришка апарату, і з нього вилізли два створіння, абсолютно однакові за зовнішністю. Здавалось, цілком нормальні створіння, як на таку пустельну місцевість, - дві кінцівки зверху, дві знизу, і голова. Та й хто міг щось заперечити щодо зовнішнього вигляду незнайомців? Земля була порожня, без єдиної травинки, без ані найменшої водорості чи навіть інфузорії-туфельки. Нікого тут не було. Лише камінь, гори, вода і вулкани. Без життя.
Прибулець обережно висунув голову з тарілки, немовби принюхуючись, але одразу ж поспішив вилізти, бо знизу його уже штовхав інший.
- Що ти там ще нюхаєш? Тут нічого цікавого нема! – сердито буркнув той. Вони вже впевнено стояли на ногах, хоч і досі похитувались від перенесеної подорожі. Їхні гладкі тіла, без найменших слідів волосся, ласкаво обдував морський бриз. Позаду, десь за сотні кілометрів, гуркотіли вулкани.
- Ну що? – запитав перший прибулець, піднявши свою довгу трипалу руку.
- Не знаю, - задумався інший, кліпаючи синіми очима.
- Я думаю, підходить – вода є, що ж іще потрібно?
- Ну тоді давай, виймай! – сказав другий першому, і той швиденько поліз знову у тарілку, а вже за кілька хвилин виліз, тримаючи в руках малесеньку капсулу розміром з олівець.
- Висипай, - урочисто промовив другий. Перший ще раз задумливо поглянув на море, що здіймало пінисті хвилі, а тоді відкрутив кришечку капсули і щосили жбурнув її у воду. Капсула легко полетіла у напрямку моря, хоч воно й було далеченько. Певно, незнайомці володіли хорошою силою.
- Все, - мовив перший. Куди далі?
- Е-е… Давай на Центавру! – ледь посміхнувся другий, і за мить вони обоє залізли до тарілки. Та загуділа, закрутилась, і понеслась у безвісті космосу, не залишивши на землі і сліду свого перебування. А маленька капсула відкрилась, і на Землі вперше з'явилось життя…

26 травня 2006 року, Сергій Пішковцій (с)

неділя, 24 січня 2010 р.

За кого я буду голосувати

Незабаром відбудеться другий тур виборів Президента.
Цього разу більшість українців показали, що їм насрати на своє майбутнє, і пропустили до другого туру тих, хто обкладав їх лайном протягом останніх 5 років. Що ж, мені цей вибір неприємний, але доводиться виходити з ситуації як є.
В другому турі я голосуватиму за Тимошенко.
Так, я знаю, що вона бреше і не червоніє. Так, я знаю що вона владу любить більше за життя. Так, я знаю що вона буде трощити своїх конкурентів і йти по трупам. Я це прекрасно знаю, тому прошу вас не срати в коментарях з цього приводу. Можете бути певні, цей вибір усвідомлений, а не нав"язаний кимось чи чимось. Зрештою, звітуватися я маю лише перед собою, а не перед вами.

Багато людей, особливо з центральної та західної України, розчаровані в цій ситуації. І тисячі прихильників таких кандидатів, як Ющенко, Яценюк, Гриценко, Тягнибок, та інші - готові не піти на вибори, проголосувати проти всіх, або ж зовсім зіпсувати свій бюлетень.
Ви стояли на Майдані у 2004 році. Ви із завмиранням серця слідкували вдома за телевізором. Вам була небайдужа доля країни. Чому зараз ви готові просрати нашу державу через власне "фе"?

Не треба тішити себе надіями, що вибори будуть визнані недійсними, що на ЦВК впаде астероїд і ще щось в цьому роді. Вибори відбудуться, і Президентом стане або Тимошенко, або Янукович. Вас, Противсіх, буде не більше 5%. Вам має бути соромно, що ви своєю бездіяльністю даруєте країну на блюдечці кримінальному авторитету. Всі ці відсотки підуть Януковичу. То ж що б ви не робили, ви повинні проголосувати свідомо, а не сидіти у своїй хаті скраю і чекати коли ж прийде ідеальний лідер.

Ідеалів не буває. Українці - найбільші ідіоти у світі, бо лише вони можуть кілька разів підряд обирати тих, хто наживається на народі і хто розкидується невиконаними обіцянками направо і наліво.

Треба сісти і тверезо подумати, куди піде Україна в разі обрання того чи іншого кандидата. Не бійтесь взяти на себе важкий тягар, проголосувавши за того, хто вам не надто подобається. Вам буде набагато огидніше, коли ви усвідомите, що ваш безликий вибір - це вияв слабкості. Зараз немає сірого. Є тільки чорне і біле.

Вибір, яким би важким і брудним він не був, повинен відбутися.
Візьміть на себе відповідальність. Будьте сміливими, нарешті!

субота, 26 грудня 2009 р.

Антипатріотизм

Надзвичайно жалюгідно виглядають сайти та проекти в інтернеті, які використовують якісь західні або російські моделі для того, щоб побудувати щось своє.
Наприклад.
Популярний вислів "український Хабрахабр". Мене неодноразово питали, "ну коли ж ти, Сергію, зробиш вже український Хабрахабр". В мене є зустрічне питання - а для чого? Кому це потрібно, якщо вже є один Хабрахабр? Вибудовувати ідею свого проекту лише на тому, що він український, або ще гірше - україномовний, і саме за це треба ним користуватись - одна з найбільших дуростей у світі.
Ніхто не прийде до вас тільки тому, що ви українські. Що ви такі щирі патріоти, і робите все для розвитку вітчизняного інтернету, в той час як інші "зрадники та волоцюги" сидять на закордонних сайтах. Це не патріотизм, це ідіотизм.
Ще один приклад - twit.com.ua (нічого особистого, хлопці, без образ), який іменує себе "першим в Україні сервісом мікроблоггінгу". Одне діло дурити відвідувачів, але себе? Себе чому не шкодуєте? Ви ж прекрасно знаєте, що ви ніякі не перші, а лише банальна копія популярного західного сервісу, яка була створена з надією на мегапопулярність і мегаприбутки.
Одумайтесь і не робіть дурниць.
Щоб завоювати популярність та дохідність, не треба українізовувати велосипед. Придумайте унікальну ідею, яка вирішує якусь проблему. Якщо вона буде вдалою, то не матиме значення, українська вона чи румунська.

Все, тепер можете кидати помідорами.

субота, 19 грудня 2009 р.

Задамо питання Президенту

Українська Правда разом з кампанією Новий Громадянин проводить збір запитань, які будуть задані новому Президенту України.
Я думаю у кожного таких запитань назбирається маса, в тому числі і у мене.
Я вже додав на сайт акції кілька питань, які мене дуже турбують.
Одне з них сподобалось людям настільки, що навіть було на першому місці за популярністю.
Чому в Україні зараз реальніше скоріше вмерти, ніж назбирати грошей на квартиру?

Реально, я не знаю, на якій роботі треба працювати, аби хоча б за 10 або 20 років безупинної праці назбирати необхідні кошти на купівлю квартири (про будинок мовчу), і при цьому ще й шось їсти і у щось вдягатися.
Я не знаю, хто стане новим Президентом, але так само не знаю, чи вирішиться це питання у найближчі роки.
Якщо ця проблема знайома вам - то ви можете підтримати моє питання, натиснувши на кнопку на цій сторінці.
Там багато гідних питань, які не байдужі українцям. Хто займеться їх вирішенням?

четвер, 17 грудня 2009 р.

Підсумки 2009

Наприкінці року українською блогосферою прокочується естафета - кожен бажаючий простим списком підсумовує рік, що минув. Ось, наприклад, мій минулорічний список, а ось і позаминулорічний.

2009:

досягнення року - досягнення кількох важливих особистих цілей, запланованих минулого року; близьке розуміння того, де і ким я хочу бути в майбутньому
подія року - Lviv Twevent #3
настрій року - де би потусити?)
зустріч року - маса прекрасних людей з Lviv Twevent та Educamp Kyiv; розвіртуалізація з @nadia_balovsyak, @wedmid, @maksm, @alligatorsoul і не тільки)
геморой року - тупі справи на роботі
країна року - Україна
місто року - Львів
слово року - твіттер
подорож року - Educamp Kyiv 2009
веб-сервіс року - Twitter
колір року - фіолетово-рожевий
запах року - нема
новина року - я буду писати для watcher.com.ua
ржач року - The Big Bang Theory. Бугагашеньки :)
книга року - Метро 2033, Артем Глуховський
фільм року - Вавилон (Babel)
група року - На Відміну Від
пісня року - Boom Boom Pow
жах року - зйомна квартира; проблеми зі здоров"ям; зимова сесія 2008-2009
кафе року - Пузата Хата
напій року - персиковий сік
їжа року - борщ український

кохання року - нема

транспорт року - таксі
бренд року - Twitter
антилюдина року - зведений образ українського політика
покупка року - нема
Мрія на наступний рік - звільнитись з конченої роботи і влаштуватись на ту, яка подобається; поправити здоров"я; поїхати деінде, ніж Київ чи Львів; приступити нарешті до вивчення англійської мови.

Висновки, зроблені з цього року:
За цей рік я почав інакше дивитись на світ. Я дуже радий, що нарешті дійшов до розуміння безперспективності своєї теперішньої роботи, і поняв, як я її ненавиджу. Я звільнюся звідти якнайскоріше.
З розчарувань - хіба те, що повз мене за другу половину року пролетіло кілька дуже цікавих пропозицій, як роботи, так і в плані конференцій або стажувань. Всі вони вимагали мою присутність у Києві, чого я собі зараз не можу дозволити.
Ще одне велике розчарування - люди, що мене оточують. Один за одним, вони зникали для мене як адекватні особистості. Через утворений штамп таке враження одразу накладалося і на інших людей у цьому регіоні - і на жаль, таке судження часто бувало правдивим... Дуже мало стало людей, з якими можна цікаво провести час. І навпаки, дуже багато стало тих, поряд з якими ти деградуєш.

Я зараз не там, де би хотів бути, не з тими, з кими хотів би бути, і не той, ким би хотів бути. Я виправлю це у найближчому майбутньому.

Естафету передаю Надії, Ярославу, Ярославу, Тарасу, Петру, та всім іншим, хто зараз це прочитав.

неділя, 15 листопада 2009 р.

Wikiday. Космос

В 2006 році рішенням Міжнародного Астрономічного союзу Плутон було переведено з класу планет до спеціально створеного класу карликових планет.
Клайд Томбо - людина, що відкрила Плутон. Він народився в бідній фермерській сім"ї. Ще з дитинства він захоплювався астрономією. Його однокласники написали в книзі випускників цікаву фразу: "Він відкриє новий світ". Грошей на навчання у нього не було, тому перші роки астрономія була його хобі - самостійно вивчав і самостійно робив знімки неба. Надіслані ним малюнки в одну з обсерваторій дали йому можливість почати там працювати. 1930 року порівнюючи знімки нічного неба, Клайд відкрив Плутон.
Одразу ж розгорілася дискусія, як назвати нову планету. Назву Плутон запропонувала 11-річна англійська школярка Венеція Бьорні, дідусь якої працював бібліотекарем в Оксфорді, і доніс її пропозицію до працівників обсерваторії. Цікавий факт, що брат цього дідуся, Генрі Мадан, запропонував у 1878 році імена для супутників Марса - Фобоса і Деймоса.
У Плутона є великий супутник Харон, вони обоє фактично є подвійною системою планет, оскільки обертаються один навколо одного. У 2005 році були відкриті ще 2 маленьких супутники Плутона - Гідра і Нікта. Їх сфотографував телескоп Хаббл.
В 2006 році стартувала місія Нові Горизонти - супутник, що має на меті дослідити найвіддаленіші області Сонячної системи, в тому числі і Плутон, до якого він наблизиться у 2015 році. На борту апарата міститься частина праху Клайда Томбо, який помер у 1997 році.
Космічні кораблі програми Спейс Шаттл можна використовувати в якості носія для ядерної зброї. Піднести ядерні бомби на шатлі до цілі можна за 2,5 хвилини.
Всього 2мкм-відхилення від заданої поверхні дзеркала Хаббла спричинили катастрофічну якість його перших зображень. Винуватий технік, який припустився помилки під час роботи з дзеркалом телескопа. В грудні 1993 року за допомогою спеціальної експедиції шатла поломку було виправлено. Після цього ще три експедиції замінювали необхідні деталі, остання з них - у травні 2009 року. За 15 років використання Хаббл назбирав 20 терабайт даних.

понеділок, 9 листопада 2009 р.

Життя в стилі UA

UA DAY 2009 став другим моїм проектом "в стилі UA". Першим був і є UA Webstar, українська інтернет-нагорода, яка з року в рік стає все цікавішою.
Ідея Дня української мови мені прийшла ще влітку, а саме 12 червня. Ідея була простою, як білий день - загітувати всіх, щоб бодай один день в році вони писали і розмовляли українською мовою. Пізніше сам сенс трохи змінився - як це, один день українською, а решту - китайською? Тому UA DAY 2009 повинен був стати тією відправною точкою, з якої люди почали б частіше вживати українську в інтернеті і в житті, досить було лише почати.
Звісно, моя уява, як завжди, малювала біґборди по всій країні, рекламу по ТБ і відео в інтернеті :)
Та навіть не дивлячись на доволі невелику активність мене як організатора (інформація поширювалась виключно через 2 шляхи - мій блог і твіттер), успіх акції мене вразив. Чесно, я не очікував, що цілий день, з ранку і до пізнього вечора, твіттер-стрічка ряснітиме тегом #uaday09, який я вигадав для того, аби всі учасники знайшли один одного і ще й розповіли про день української мови іншим. На скриньку сипалися пропозиції співпраці, на блогах і в ЖЖ розміщувалися банери, заклики, і навіть відеоуроки. Люди, які до цього весь час писали російською, почали писати українською. Дійшло навіть до того, що UA DAY показували на одному з регіональних телеканалів. Це було щось.
Величезне спасибі всім, хто виявив підтримку.
Сам сайт, до речі простий як дошка - кілька сторінок на HTML з PHP та згенерованим базовим CSS. Все - від символіки до сайту було зроблено мною за два дні.
І ще - я не заробив на цьому жодної копійки. Я міг, звісно, повісити там банер чи AdSense, але хіба воно варте цього? Півтисячі людей прийшли 9 листопада поглянути, що ж таке UA DAY. І ще сотні приходили до цього. І, не сумніваюсь, прийдуть ще.
Нащо це все мені? Чесно - не знаю :) Мені подобається робити такі проекти. Нехай вони будуть некомерційні, занадто ідеалістичні, але я люблю над цим працювати. Це просто надзвичайно цінний досвід - я впевнений, що скористаюсь ним у майбутньому. І ще я знаю, що будь-коли мені в голову може прийти чергова ідея в стилі UA. Але про це вже іншим разом :)
Любіть Україну ~:-)

пʼятниця, 30 жовтня 2009 р.

Вона хворіє :(


Карантин ввели як мінімум на тиждень, тому в мене буде чудова можливість попрацювати над "застійними" проектами. залишилось ще написати на півставковій роботі заяву за власний рахунок на тиждень, сидіти там я не хочу.
Поїздка до Києва, якої я чекав рік, на жаль, не відбудеться, дякую свиням, людям, та грипу який оволодіває ними. Як би мені не хотілось потрапити на MediaCamp Kyiv 2009, квитки я все-таки здав. Моє здоров"я не настільки сильне, щоб ним ризикувати.
Раз так, то до кінця року спробую вирватись хоча б на вихідні якісь...