неділю, 19 вересня 2010 р.

неділю, 22 серпня 2010 р.

Твіема

Минають дні, минають ночі
Старенький браузер ще скрегоче
Вантажить милі аватарки
А на бекграунді синіють хмарки.
---
Куди поділися усі
Мої реплаї і пости?
Десятки висловів у фаворитах,
Думки яскраві у цих твітах.
140 символів - це наш
окремий мікро-укрбаш.
Ми в ньому лаємось, сміємось
Читаєм всіх та пишемо реплаї.
До когось кожен раз вітаємось,
а когось тихо зневажаєм.
На мікровідстані до нас
живуть політики й зірки
Мабуть, це наш останній шанс
заглянути у їх світи.
Мільйони й тисячі людей
сидять у Твіттері тепер.
Закрились тисячі дверей,
Мабуть, цей світ уже помер?

пʼятницю, 2 квітня 2010 р.

Без життя

Планета клекотіла. Вогняні стовпи здіймалися високо в небо, парували океани. І в цьому безмежному коловороті подій маленька літаюча тарілочка, що самотньо летіла над землею, виглядала як мураха. Зайнявся ранок, ядучо-червоного кольору сонце здійнялося десь над горизонтом, освітивши поверхню Землі – кам'яну пустелю. Тарілка на хвильку зависла у повітрі, ніби роздумовуючи, а тоді скромно сіла на кам'янистий уступ поблизу моря. Відкрилася верхня кришка апарату, і з нього вилізли два створіння, абсолютно однакові за зовнішністю. Здавалось, цілком нормальні створіння, як на таку пустельну місцевість, - дві кінцівки зверху, дві знизу, і голова. Та й хто міг щось заперечити щодо зовнішнього вигляду незнайомців? Земля була порожня, без єдиної травинки, без ані найменшої водорості чи навіть інфузорії-туфельки. Нікого тут не було. Лише камінь, гори, вода і вулкани. Без життя.
Прибулець обережно висунув голову з тарілки, немовби принюхуючись, але одразу ж поспішив вилізти, бо знизу його уже штовхав інший.
- Що ти там ще нюхаєш? Тут нічого цікавого нема! – сердито буркнув той. Вони вже впевнено стояли на ногах, хоч і досі похитувались від перенесеної подорожі. Їхні гладкі тіла, без найменших слідів волосся, ласкаво обдував морський бриз. Позаду, десь за сотні кілометрів, гуркотіли вулкани.
- Ну що? – запитав перший прибулець, піднявши свою довгу трипалу руку.
- Не знаю, - задумався інший, кліпаючи синіми очима.
- Я думаю, підходить – вода є, що ж іще потрібно?
- Ну тоді давай, виймай! – сказав другий першому, і той швиденько поліз знову у тарілку, а вже за кілька хвилин виліз, тримаючи в руках малесеньку капсулу розміром з олівець.
- Висипай, - урочисто промовив другий. Перший ще раз задумливо поглянув на море, що здіймало пінисті хвилі, а тоді відкрутив кришечку капсули і щосили жбурнув її у воду. Капсула легко полетіла у напрямку моря, хоч воно й було далеченько. Певно, незнайомці володіли хорошою силою.
- Все, - мовив перший. Куди далі?
- Е-е… Давай на Центавру! – ледь посміхнувся другий, і за мить вони обоє залізли до тарілки. Та загуділа, закрутилась, і понеслась у безвісті космосу, не залишивши на землі і сліду свого перебування. А маленька капсула відкрилась, і на Землі вперше з'явилось життя…

26 травня 2006 року, Сергій Пішковцій (с)

неділю, 24 січня 2010 р.

За кого я буду голосувати

Незабаром відбудеться другий тур виборів Президента.
Цього разу більшість українців показали, що їм насрати на своє майбутнє, і пропустили до другого туру тих, хто обкладав їх лайном протягом останніх 5 років. Що ж, мені цей вибір неприємний, але доводиться виходити з ситуації як є.
В другому турі я голосуватиму за Тимошенко.
Так, я знаю, що вона бреше і не червоніє. Так, я знаю що вона владу любить більше за життя. Так, я знаю що вона буде трощити своїх конкурентів і йти по трупам. Я це прекрасно знаю, тому прошу вас не срати в коментарях з цього приводу. Можете бути певні, цей вибір усвідомлений, а не нав"язаний кимось чи чимось. Зрештою, звітуватися я маю лише перед собою, а не перед вами.

Багато людей, особливо з центральної та західної України, розчаровані в цій ситуації. І тисячі прихильників таких кандидатів, як Ющенко, Яценюк, Гриценко, Тягнибок, та інші - готові не піти на вибори, проголосувати проти всіх, або ж зовсім зіпсувати свій бюлетень.
Ви стояли на Майдані у 2004 році. Ви із завмиранням серця слідкували вдома за телевізором. Вам була небайдужа доля країни. Чому зараз ви готові просрати нашу державу через власне "фе"?

Не треба тішити себе надіями, що вибори будуть визнані недійсними, що на ЦВК впаде астероїд і ще щось в цьому роді. Вибори відбудуться, і Президентом стане або Тимошенко, або Янукович. Вас, Противсіх, буде не більше 5%. Вам має бути соромно, що ви своєю бездіяльністю даруєте країну на блюдечці кримінальному авторитету. Всі ці відсотки підуть Януковичу. То ж що б ви не робили, ви повинні проголосувати свідомо, а не сидіти у своїй хаті скраю і чекати коли ж прийде ідеальний лідер.

Ідеалів не буває. Українці - найбільші ідіоти у світі, бо лише вони можуть кілька разів підряд обирати тих, хто наживається на народі і хто розкидується невиконаними обіцянками направо і наліво.

Треба сісти і тверезо подумати, куди піде Україна в разі обрання того чи іншого кандидата. Не бійтесь взяти на себе важкий тягар, проголосувавши за того, хто вам не надто подобається. Вам буде набагато огидніше, коли ви усвідомите, що ваш безликий вибір - це вияв слабкості. Зараз немає сірого. Є тільки чорне і біле.

Вибір, яким би важким і брудним він не був, повинен відбутися.
Візьміть на себе відповідальність. Будьте сміливими, нарешті!